День памяті трагедії Бабиного Яру
Людство, на хвилину зупинися.
У минуле спомин простели.
Над святою пам’яттю схилися
Тих, хто безневинно полягли.
То не небо зоряне над нами,
Не вогнів далеких білий жар, –
То у вічність світиться серцями
Бабин Яр, Бабин Яр…
Констянтин Дяченко
З метою увічнення пам'яті про одну з найтрагічніших сторінок Голокосту – масове вбивство євреїв Києва; вшанування жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації столиці України, мирних жителів усіх національностей, військовополонених, учасників українського визвольного руху, об’єднання зусиль суспільства щодо запобігання повторення злочинів проти людяності у ліцеї були проведені такі заходи:
- на уроках історії України проведені інформаційні хвилинки «А Бабин Яр мовчить…» та перегляд учнями 5-11 класів;
- проведені класні години «Трагедія Бабиного Яру – найтяжчий злочин проти людства».
Бабин Яр – це одне з найжахливіших місць в історії ХХ століття, символ масового знищення людей під час нацистської окупації Києва в роки Другої світової війни. Щороку, 29 вересня, в Україні та світі відзначають День пам’яті трагедії Бабиного Яру, вшановуючи жертв цього страшного злочину проти людства.Нацистська окупація Києва розпочалася у вересні 1941 року. За наказом німецької окупаційної влади, 29 і 30 вересня було організовано масове знищення єврейського населення міста. В цей час близько 33 тисяч євреїв, чоловіків, жінок і дітей, були зібрані та розстріляні в урочищі Бабин Яр. Цей масовий злочин став одним із найбільших актів Голокосту на території України. Однак на цьому жахи Бабиного Яру не завершилися. У наступні роки тут продовжували розстрілювати не тільки євреїв, а й ромів, радянських військовополонених, українських націоналістів та інших людей, які вважалися «небажаними» нацистським режимом. Загалом у Бабиному Яру було вбито понад 100 тисяч осіб. Довгий час пам’ять про Бабин Яр замовчувалася. Радянська влада після війни намагалася не тільки приховати масштаби трагедії Бабиного Яру, а й катастрофічно нехтувала його жертвами під час планування міської забудови, що призвело до Куренівської трагедії. Пам’ять про Бабин Яр нагадує нам про жахливі наслідки тоталітаризму, расизму та антисемітизму. Цей урок історії важливо передавати новим поколінням, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторилися. Суспільство повинно бути об’єднаним у боротьбі проти будь-яких форм насильства, ненависті та дискримінації. Трагедія Бабиного Яру навіки залишиться глибокою раною в історії України і всього світу, яку ми зобов’язані пам’ятати.