Проект учнів 8 класу
(Кошовий Вадим, Дилян Володимир,Лисий Максим)
Історія Поділля
Поділля (Подільська земля) — історико-географічна область України, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської і невеликі частини Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей.
На Поділлі люди жили з давніх давен. В 4—3 тисячоліттях до н. е. на цій території були поселення трипільської культури.
Первісним осередком майбутнього центру Поділля стала фортеця Кліпедава (Петрадава), навколо якого пізніше сформувалося місто Кам'янець-Подільський.
У Галицько-Волинському літописі ця територія відома під назвою «Пониззя».
Велике князівство Литовське
Уперше назва «Поділля» вживається у документах 14 століття. Історики та етнографи поділяють Поділля на Східне і Західне. До 1340-х рр. землі Поділля перебували під контролем орд татарських ханів.
У першій половині XIV ст. формується Подільське князівство на чолі з князями Коріятовичами. 1363 року Великий Литовський князь Ольґерд, разом з іншими литовсько-руськими князями, вирушив походом проти татар і одержав перемогу у битві біля річки Синюхи в степу (на межі теперішнього Поділля).
З кінця XIV століття - у складі Литовсько-Руської держави. 1393 року Великий князь Вітовт пішов на Поділля походом. Вигнавши Федора Коріятовича і захопивши Поділля, Вітовт поділив його на три частини: верхнє Побужже з Меджибожем, Божськом і Вінницею віддав Ягайлові, західну частину також Ягайлові, а той уже від себе призначив управителем — воєводу Спитка, а Брацлав і Соколець було віддано Дмитру Корибутовичу.
1394 рік став початком «сорокалітньої війни» (1394—1434 рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат Ягайла литовський князь Свидригайло.
1430 на Поділлі здійснило похід польське військо. Проти польського панування вибухнуло Бакотське повстання 1431—1434. Після його придушення територія Західного Поділля з містами Кам'янець-Подільський, Смотрич, Бакота, Скала відійшла до Польщі.
1434 у Західному Поділлі було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій і утворено Подільське воєводство (адміністративний центр — Кам'янець), яке складалося з Кам'янецького, Летичівського і Червоногородського повітів. Східне Поділля залишилось у складі Великого князівства Литовського.
У середині 15 століття автономія Поділля була скасована і в 1566 році утворено Брацлавське воєводство, що включало Брацлавський, Вінницький і Звенигородський повіти. Адміністративним центром до 1598 був Брацлав, згодом — Вінниця (див. також Брацлавщина).
Після Люблінської унії 1569 територія Східного і Західного Поділля перебувала у складі Речі Посполитої. Ці землі зазнавали великих руйнувань і спустошень внаслідок набігів орд кримських і османських феодалів Чорним і Кучманським шляхами. Лише у другій половині 15 століття на Поділлі було вчинено не менше 33 нападів, а у 16 століття — 35. Протягом 15–16 ст. на Поділлі відбувалися націо¬нально-визвольні повстання, серед яких найбільш масштабнішими були рухи під проводом Мухи, Северина Наливайка та ін.
XVII—XIX століття
У ході національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648–1657 на Поділлі поширився полково-сотенний устрій. На Східному Поділлі утворено Брацлавський (22 сотні) і Кальницький (пізніше Вінницький; 19 сотень) полки. За Андрусівським перемир'ям 1667 Поділля залишилося у складі Речі Посполитої. У 1672 на Поділлі вторгнулося військо Османської імперії. На завойованій території турки утворили Подільський еялет з центром у Кам'янці. Лише після Карловицького конгресу 1698–99 Поділля знову повернулося до складу Речі Посполитої. У 18 століття на Поділлі відбува¬ються ряд виступів українського населення, повстання Палія 1702–1704, шириться гайдамацький рух, який переріс у Коліївщину.
Внаслідок першого поділу Речі Посполитої частину Західного Поділля було приєднано до Австрії. У 1793 Східне і решта Західного Поділля у складі земель Правобережної України захопила Російська імперія. На цих землях створено Подільське (7 повітів) і Брацлавське (9 повітів) намісництва. Царським указом від 12 грудня 1796 вони були об'єднані у Подільську губернію (1797) з центром у Кам'янці. У складі Подільської губернії перебували 12 повітів, У 1820–1830 рр. на Поділлі відбувалися селянські виступи під проводом Устима Кармалюка.
Перша світова війна 1914–1918
Під час Першої світової війни 1914–1918 Поділля стала тереном бойових дій армій країн Антанти і Четверного Союзу, внаслідок чого господарство і населення краю зазнало колосальних втрат.
У період Української Народної Республіки, згідно із законом про адміністративно-територіальний поділ України, ухваленого Українською Центральною Радою 6 березня 1918 до складу Подільської землі увійшли кам'янецький, проскурівський, ушицький, летичівський, більша частина могилівського і староконстянтинівського повітів (центр — м. Кам'янець), а до Брацлавщини — Вінницький, Брацлавський, частина Літинського, Липовецького, Могилівського та Ямпільського повітів (центр — м. Вінниця).
У 1917–1921 на землях Поділля відбувалися бої Армії Української Народної Республіки і Української Галицької Армії з військами чужоземних окупантів — більшовиками, денікінцями та польською армією. 1919 у Вінниці і Кам'янці-Подільському деякий час перебував уряд Української Народної Республіки.
УРСР
Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917–1921 частина земель Поділля увійшла до складу УРСР. На територіальній основі Східного і Західного Поділля існувала Подільська губернія (скасована постановою ВУЦВК від 3 червня 1925). 1932 було створено Вінницьку, а 22 вересня 1937 — Житомирську області УРСР.
Частина Західного Поділля по річку Збруч у 1921–1939 входила до складу Польщі.
Після Другої світової війни 1939—1941 вся територія Поділля увійшло до складу областей УРСР.
Сьогодні площа Поділля становить близько 61 тис. кв. км., чисельність населення — близько 4,6 млн. чол.
Географічні відомості
Охрімівці - село Охрімовецької сільської Ради, Віньковецького району, Хмельницької області .
Вчервні 1958 року с.Охрімівці обєднане з с.Слобідкою - Охрімовецькою і створено один колгосп - імені Дзержинського .
-Село розташоване на 49,7С* північної широти і 27,14С* східної довготи.
Найближчою до села рікою є ріка Калюс, яка протікає через село Віньківці і впадає в Дністер . В селі ріки відсутні . Із внутрішніх вод є ставки .
Із внутрішніх вод є ставки.
- Віддаль від села до районного центру смт.Віньківці - 10 кілометрів, а до м.Хмельницького (обласного центру) - 80 км.
-Найближчою залізничною станцією є ст. Деражня (двадцять п`ять кілометрів.)
На території села за переписом 1959 року проживало1563 чол., на перше січня 1967р. - 1587 чол. За даними 1970 року в селі проживало 1618 чоловік .
Місцевість належить до лісостепової зони . Середня частина Подільського плато, де розташоване село, являє собою хвилясту рівнину .
Невисокі горби чергуються з рівнинами . Рельєф частково порізаний ярами і балками . Село багате на глину, пісок .
Клімат помірно-контенинтальний, середня температура найхолоднішого місяця - січня 6,С°, а липня - + 18,6С°.
Загальна земельна площа колгоспу становить - 3193 га, в тому числі орної - 2193 га, садів 187 га, чагарників 1,9 га, під ставками 31 га, шляхів - 70 га та ін. 22 га. Напрям розвитку сільського господарства колгоспу - зерно-плодоовочевий, з розвинутим твариництвом .
За роки Радянської влади понад 200 уродженців села здобули вищу освіту і стали спеціалістами різних галузей народного господарства.
Вперше село згадується в історичних документах за 1493 рік.
Село до 1917 року
З народних оповідань відомо, що біля 500 років тому, на поляні лісу, що носить назву "Довжок", поселився збіглий селянин Охрім, по прізвищу Мазур. На розчищеному від лісу горбі найняті Охрімом селяни - теслярі з сіл Божиківці і Женишківці збудували церкву. На другому горбі Охрім розчистив місце і збудував собі оселю. Сини Охріма одружилися і поселилися рядом.
Так виникла вулиця, яка тепер носить назву "Мазурова". Поступово вулиця розширялась. Йшло розширення і розчищення лісових ділянок. Прибували нові жильці.
Ім’я засновника стало назвою нового села - Охрімівці.
Поступово для потреб будівництва і палива вирубувалися ліси. На місці вирубуваних лісів були поля і громадський вигін, де пасли худобу. Ця частина села називається "Вигін"!
Біля 100-120 років тому розчищена від лісу кругла ділянка, з якої громада виділяла ділянки землі тим, кому не було де будуватись.
Охрімівні 1876 року
Так виникла назва частини села "Круглик". Наступне розчищення села відбувалося вже після революції 1917 року.
Польська карта 1917 року
Було відібрано велику ділянку лісу від місцевого попа, де була його пасіка.В 1922-1923 р.р. на цій ділянці почали будуватися безземельні селяни. Виникла частина села, що має назву "Пасіка".
На початку колективізації велика частина населення одержала нові ділянки в масиві, на яких незабаром виникли нові поселення. Ці частини села носять носять назву "Садиби".
Село Охрімівці належало пану Черкашу, який мав до 80 маєтків. Його сестра вийшла заміж за Скібневського. Черкаш подарував Скібневському десять маєтків: Охрімівці, Мазники, Ігнатівці і ін. На початку 19 століття в східній частині села виріс поміщицький маєток пана Скібневського. Жорстокий пан з кожним роком розширяв свої землі, зганяв селян з насиджених місць, ламав їхні будівлі.
На спустошених ділянках сіяв овочі, городину, а пізніше посадив сад. Багато сортів яблунь, груш завіз із Франції. Так виріс великий поміщицький сад "Огруд".
Найкраща земля в селі належала Скібневському. З 1960 десятин землі (крім лісу) пану належало 700 десятин і понад 250 десятин лісу. Крім того, Скібневський мав ще землю в Мавзиках та Ігнатівцях.
У володінні попа і дяка було біля 60 десятин, а 400 селянських господарств мали у своєму розпорядженні лише 700 десятин землі, тобто стільки, скільки її мав один пан Скібневський.
Куркулі, яких в селі нараховувалося 5-6 господарств, мали в своєму користуванні по 5-7 десятин землі, що становило 40-45 десятин. 250 середняцьких господарств мали біля 500 десятин, а біля 150 бідняцьких господарств мали 100- 120 десятин землі, серед яких були й такі, які мали лише 0,20- 0,25 десятин.
18 сімей (їх називали бобилі) були зовсім безземельні.
До скасування кріпосного права селяни були кріпаками. Вони працювали на панському полі п"ять днів.
Після смерті старого Скібневського маєтком став керувати його син - Юзик Скібневський. Це була груба, деспотична людина. Він ще ганебніше поводився з селянами, ніж його батько. Селяни ненавиділи свого пана. посилення гноблення викликало посилення класової боротьби в селі.
Під впливом виступів в 1905-1907 р.р. піднялися на боротьбу і селяни с.Охрімовець. В 1905 році в маєтках пана Скібневського відбулися страйки селян. Селяни відмовлялися іти на роботу. Спалили дві стодоли. Пан був змушений підвищити плату поденним до 1 крб.
З розповідних джерел відомо, що у 1880 р. В селі було відкрито церковно-приходську школу з трьох класів, в якій навчалося 30 учнів , Вчилися лише діти заможних. Лікарів в селі не було.
За владу рад.
Навесні 1917 року біднота села розгорнула справжню війну проти поміщика і куркулів.
З документів відомо, що поміщик Летичівського повіту, села Охрімовець, Скібневський звернувся в продовольчий комітет з проханням дати йому допомогу у випадку бунту селян . Бунт розгортається селяни загрожують не тільки службовцям, але й Скібневському.
На вимогу Скібневського було прислано сотню козаків. Але зупинити трудящих в їх боротьбі було неможливо. Селяни перейшли до більш активних методів боротьби, нападали на панський маєток, громили його. Скібневський втік у Польщу, Багатство пана розібрали селяни.
I Документ №16. ст.. 45 з книги «Боротьба за владу Рад на Поділлі- Держархів Хіп. обл. 1957 року.
Панські стодоли були спалені. В 1918 році Скібневський повернувся у село із загоном козаків. Він жорстоко розправився над жителями села, примусив повернути все майно у поміщицький будинок.
В цій жорстокій розправі Скібневському допомогла панська Польща. Але селяни продовжували боротьбу,Поміщик був змушений покинути село і рятуватися втечею до польщію. В деражні його зловили і спалили.
Селяни взялися за поділ панської землі. Поділом землі і організацією Радянської влади на селі та боротьбою проти класового ворога займався комнезам, який утворився в 1918 році.
Експлуататорські класи, підтримані міжнародним імперіалізмом і українським буржуазним націоналізмом, нав’язали країні громадську війну. Хоч село Охрімівні не було ареною великих боїв і революційних повстань проти білогвардійців , але населення села приймало активну участь в боротьбі проти контрреволюцій на території інших частин країни. Так Мазур Яків діяв у 6-ій українській армії в Криму проти банд Семенова, а потім армія була перекинута до Челябінська для боротьби з ворогами на сході.
Годущан Пилип був в полку імені Богуна на чолі з Щорсом.
Для боротьби з різними бандами в селі 1921-1922р. було створено народне ополчення з жителів села.
Протягом 1921-1922р. в селі діяла банда , організатором якої був Завіша І.А. Вони мали зв’язки з Польськими білогвардійськими офіцерами. Прагнули відірвати Україну від Росії. Вони займалися грабуванням населення, вбивали організаторів Радянської влади,
Після розгрому контрреволюції трудящі села приступили до колективізації сільського господарства.
В 1922 році виник перший колектив «Червона зоря», який об’єднував біля 15 бідняцьких господарств.
Засновником і головою колективу був Годущан П.Д. Але в колективі були допущені помилки в усуспільненні засобів виробництва і інше. Це використали куркулі, які посилено займалися підривною діяльністю , підбурювали селян проти обєднання в соціалістичне господарство, наводили наклеп на організаторів , керівників колективу, стріляли в них.
Через відсутність необхідної техніки , матеріальної забезпечуваності, засобів для будівництва приміщень в 1927 році колектив було розпущено. На базі його виникла школа колгоспної молоді.
Роки п’ятирічок
Організаторами і керівниками соціалістичного перетворення села була партійна і комсомольська організація.
Комсомольська організація виникла в 1925 р. Першими комсомольцями були: Шелін П.В., Гаврішко О.В., Коцюба А. Д., Буй В.Д., БойкоВ.І. та інші.
Першим секретарем комсомольської організації був Шелін П. В.
Партійна організація села виникла в 1928 році. Це був партійний осередок , в який входили члени ВКП(8). Ярош Клим Пилипович член партії з 1923 року, Лисий В.О.,член партії з 1927 року, паньков Тимко Григорович.
Комуністи і комсомольці проводили велику роботу серед населення по залученню його до боротьби за соціалістичне і культурне перетворення села, організовували і очолювали боротьбу проти куркульства.
Керуючись рішеннями 15 з’їзду КПРС, під керівництвом первинної партійної організації району та комітету незаможних селян, очолюваної лисим Яковом Васильовичем, комсомольською організацією на чолі з секретарем Годущаном макаром Миколайовичем за участю сільського активу : Паньков Т.Г.,Гаврішко І.В., Ярош К.П.,Мазур П.В.,Мазур В.Н. на загальних зборах бідноти і середняків,що відбулись 6.ХІ 1929 року вирішено організовувати сільськогосподарську артіль ім..Дзержинського.головою артілі вирішили обрати Гаврішко Івана Васильовича .
До весни 1930 року колективізацією охоплено 300 господарств.
Створення колгоспу проходило в жорстокій боротьбі з куркульством. Куркулі ,намагаючись перешкодити колективізації, підпалювали садиби комуністів, активістів, чинили вбивства організаторів соціалістичного господарства. Особливо посилилась класова боротьба в час переходу до суцільної колективізації, ліквідації на цій основі куркульства як класу.
В 1931 році куркулі вчинили замах на життя члена партії Яроша К.П., активіста Гаврішко І.В., та інших. Куркулі Гуменний О, кушнір Д.,Лисий П.О. та інші вели шалену агітацію серед колгоспників, спрямовували на розвал дисципліни і господарства колгоспу.
Партійна і комсомольська організація, радянський актив, проводили масову роботу, організовували селян на боротьбу проти ворога..
Велику допомогу селу подало місто. В 1933 році головою колгоспу було обрано «двадцятип’ятитисячника»- Дробота Василя, що прибув з міста на допомогу колгоспу.
Почалось широке господарське будівництво.Збудовано приміщення для сільськогосподарського інвентаря , свинарник, корівник, житловий будинок. В 1932 році налагоджено виробництво будівельної цегли, що дало можливість побудувати капітальні господарські будівлі. Частину цегли відпускали іншим колгоспам. В 1931- 1932 р. силами колгоспників закладено 60 га фруктового нового саду.. Земельна площа колгоспу становила 1409 га, коней було 168 голів. Урожайність зернових становила 14 цнт з га.
Всю посівну площу обробляли живою силою, колгосп економічно міцнів, а життя ставало заможнішим. Колгосп домігся високих показників в піднесенні культури землеробства. В 1933 році в колгоспі появився перший трактор і перша молотарка з приводом з парового двигуна. В 1933 році селяни, які не вступили в колгосп ім..дзержинського об’єднались в другу с/г артіль ім. «2-ї п’ятирічки» у західній частині села. В цьому колгоспі нараховувалось 94 господарств. Земельна площа становила 312 га. Було 60 коней, 14 корів, 45 свиней, 60 овець.
За 1933-1934 рр. тут побудовано свинарник, конюшню і комору. Урожайність зернових культур становила 13.5 цнт з га. В довоєнні роки колгосп був мало механізований. В колгоспі була лише одна автомашина, не було електроенергії. Восени 1920 року в селі відкрито початкову школу , в трьох класах якої навчалось 47 учнів.
Одночасно проводилось навчання дорослого населення через школу лікнеп. В 1927 році збудовано житлове приміщення початкової школи на три класних кімнати.Завідуючим школи працював Кальченко П.М.
В 1929 році на базі початкової школи ,в бувшому поміщицькому маєтку відкрили семирічну школу сільської молоді. В 1934 році на базі семирічної школи відкрито середню школу.
В 1934 році на місці бувшої корчми відкрито сільський клуб.
Починаючи з 1936 року при клубі організовано драматичний гурток, в який входила молодь села і вчителі школи. При школі була бібліотека з книжковим фондом в 1200 примірників. В 1935 році відкрито медпункт.
У важкий час воєнного лихоліття
Мирне життя і праця колгоспників були перервані війною, початою німецькими фашистами проти СРСР 21 червня 1941 року .Вже в перші дні війни всі чоловіки віком від 22-х років були мобілізовані в ряди Радянської Армії.
10 липня 1941 року село було окуповане німецькими загарбниками , хоч воно не було ареною боїв. Фашисти встановили окупаційний режим. Населення села протидіяло окупаційним властям. Відмовляючись працювати на окупантів, їхати на примусові роботи в Німеччину, викрадаючи худобу, що мала відправлятися в Німеччину і ін.
Під час окупації фашисти пограбували тваринницькі ферми і господарство колгоспу. Вони силою відняли в населення 70-80 % худоби , відбирали одяг, взуття. Біля 150 юнаків і дівчат окупанти насильно вивезли на каторжні роботи в Німеччину, частина з них не повернулось.
26 березня 1944 року частина Радянської армії визволили село. Понад 500 чоловіків села негайно влились в ряди Радянської Армії, яка продовжувала громити німецьких окупантів .Значна частина рядових бійців виросла до командирів окремих підрозділів і частин.( Штойко Петро –полковник, Шелін Петро – підполковник). За подвиги, проявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни багато нагороджено орденами та медалями. Населення села , переборюючи великі труднощі , взялося за відновлення розграбованого німцями колгоспу.
Період відбудови.
До 1950 року загальні збори села прийняли рішення про злиття двох колгоспів в один –
ім. Дзержинського . Об’єднаний колгосп нараховував 497 дворів, з населенням 1580 чоловік, земельних угідь було вкогоспі 1733 га.
Неоцінимо велике значення для підвищення господарства мав вересневий Пленум ЦККПРС 1953 року, який намітив заходи по дальшому піднесенню сільського господарства. До 1957 року збільшилась посівна площа зернових, особливо кукурудза , кількість великої рогатої худоби зросла до 411 голів, з них дійних корів 125 гол., зросла оплата на трудодень до 2 кг хліба ,2 крб. грішми. В колгоспі вже було 5 автомашин, три трактори, два зернових комбайни, механізовано одну свиноферму. В червні 1958 року відбулось об’єднання колгоспів с.Охрімівці і с.Слобідка охрімовецька. Об’єднаний колгосп прийняв ім.’я Дзержинського.
В об’єднаному колгоспі загальна земельна площа становить 3193 га. З кожним роком колгосп багатшав і зміцнювався, збудовано ряд господарських приміщень. Тільки в 1962 році побудовано чотирьохрядний корівник на 100 голів, авто гараж на 10 атомашин, артскважина( два колодязі), які забезпечують водопостачання на 800 голів худоби, перебудовано і реконструйовано 6 тваринницьких приміщень. В 1963 році почалося будівництво чотирьохрядного корівника на 100 голів.
В 1963 році вже майже всі роботи в колгоспі виконувались машинами.
На початку 1963 року в колгоспі працювало 14 тракторів, 5 зернових комбайнів, один кукурудзокомбайн, три силосокомбайни,15 культиваторів, 12 сівалок, 4 сінокосарки,один картоплекопач,один автонавантажувач, дві зерноочисні машини, 15 автомашин і багато іншої техніки.
Із всієї придатної для землеробства землі під зерновими зайнята площа 19949 га.
Велика увага приділяється вирощенню кукурудзи, технічних культур. Цукрові буряки вирощуються на площі 240 га, картопля на площі 70 га, овоче-баштанні культури на площі 12.2 га.
Середня врожайність у 1962 році становила: зернових- 16.9 ц/га, в тому числі пшениці -13.5 ц,
Кукурудзи- 26.1 ц., проса 13.1 ц., гороху- 30 ц., цукрових буряків -157 ц, картоплі 90 ц., яблук – 28 ц.
Партійна організація та правління колгоспу провели ряд заходів, спрямованих на підвищення врожайності зернових культур. Велика увага приділялася виведенню високоякісного насіння.
Велика увага приділяється розвитку тваринництва. Поголів’я худоби з кожним роком зростає.
1960 рік 1961 рік 1963 рік
Всього ВРХ 568 999 1104
з них корів 210 313 350
Для підвищення продуктивності тваринництва та зниження його собівартості, проводилось ряд заходів : поліпшено склад поголів’я власного стада, встановлено механізоване водопостачання на фермах, механізоване роздроблення кормів. На протязі 1964-1966 років йшло дальше зміцнення колгоспного господарства. За цей час побудовано великий кормоцех з повним механізованим обладнанням.
Побудовано корівнике на 90 голів, підведено до закінчення кормоцех с.Слобідка Охрімовецька, проведено капітальні ремонти і перекрито 6 господарських будівель.
Закінчено будівництво двох клубів на 350-450 місць кожен. Досягнуто деяких зрушень у виробництві продуктів тваринництва
Види продукції 1965рік 1966 рік
Молоко 6051 ц 6046 ц
М’ясо 440 ц 450 ц
Вовна 10,4 ц 13.3 ц
Яйця 46.7 тис.шт. 55.7 тис.шт.
З року в рік збільшується продуктивність худоби.Правління колгоспу і партійна організація здійснили цілий ряд заходів по підвищенню родючості землі та збільшенню валового збору зерна.
Так, якща в 1964 році зібрано 18897 ц зернових, то в 1965 році уже зібрано 21917 ц , а врожай основної зернової культури – пшениці із 14.2 ц з 1 га у 1964 році , в 1965 році збільшився до 22.9 ц з 1 га. У зв’язку із засухою збір зернових в 1966 році зменшився до 19300 ц.
- Партійна організація і правління колгоспу розробили заходи по крутому піднесенню громадського господарства колгоспу в ювілейному 1967 році. Значну увагу приділено землеробству. Валовий збір зерна зросте з 19300 ц в 1966 році до 23730 ц в 1967 році. Іде наполеглива боротьба за значне підвищення врожайності пшениці, цукрових буряків, кукурудзи. Ведеться значна робота по відтворенню власного насінницького господарства, забезпеченню господарства високоякісним насінням картоплі та овочевих культур.
Враховуючи низьку продуктивність тваринництва, намічено провести ряд заходів по поповненню ферм продуктивними тваринами, шляхом придбання їх з інших господарств та свого виходу. В 1967 році планується підвищити надій молока від однієї корови на 190 кг і досягти 1580 кг валовий надій довести до 6100 ц довести виробництво м’яса до 1050 ц. збільшити виробництво яєць,вовни.
Виконуючи наказ виборців, правління колгоспу і парторганізація приділяють велику увагу розширенню капітального і комунального будівництва. В 1967 році заплановано будівництва приміщення типової школи, побудовано дитячі ясла, лазню, закінчити перекриття господарських будівель, надати допомогу в індивідуальному будівництві, закінчити електрифікацію села. Зросте матеріальний добробут населення, а звідси споживання ним промтоварів, а також продуктів харчування.
Розширилась торгівельна сітка. В селі працюють промтоварний і продуктовий магазини.
Змінився і зовнішній вигляд села. На місці невеличких будиночків під солом’яною покрівлею з’явилися гарні будинки, покриті жерстю, шифером , черепицею.В селі побудовано 80% житлових будинків. Село повністю радіофіковане, нараховується 20 радіол і 51 телевізор.
Побудовано новий медпункт і родильний будинок. На базі семирічної школи в післявоєнні роки виросла середня школа, в якій навчається 360 учнів і працюють 20 вчителів. Шкільне навчання тісно пов’язується з сільськогосподарським виробництвом. В 1958 році в школі створено виробничу бригаду, яка працює в колгоспі ім..Дзержинського.За досягнуті успіхи учнівська виробнича бригада неодноразово відзначалась, як краща в районі.
Із села Охрімовець вийшло багато спеціалістів різних галузей господарства, освіти, культури: вчителів- 40, лікарів -6, інженерів-23, офіцерів – Радянської Армії- 10, агрономів-2, зоотехніків – 3.
В селі є кіноустановка та бібліотека з книжковим фондом в 7000 примірників.
1970 - 1990 роки.
Період 1970- 1990 роки характеризується значним розвитком громадянського господарства колгоспу, піднесенням врожайності всіх сільськогосподарських культур , зростанням продуктивності тваринництва. Зріс добробут охрімівчан, у селі зявилося багато добротних будинків, в більшості цегляних, збільшилась купівельна можливість колгоспників. Багато з них придбали мотоцикли, легкові машини. Майже в кожній хаті засвітився «голубий огник» телевізора. Зросли й новубудови в колгоспі: побудовано 2 ферми , кормоцех, будинок тваринника, майстерня та польовому стані.
Виріс гарний добротний будинок сільської ради і контори, збудовано сільську бібліотеку, закуплено в неї все нове обладнання.
Разом із зростом добробуту сельчан підвищувався культурний розвиток. У 1970 році Охрімовецькій сільській бібліотеці присвоєно звання закладу «Відмінної роботи» у 1974 році це звання присвоєно Охрімовецькому Будинку культури.
Проводились фестивалі самодіяльного мистецтва до 100 річчя з дня народження В.І.Леніна ,до зЄЄїздів партії, 60-річчя утворення СРСР.
Успіхами в щоденній праці зустрічали ці дати трудівники ланів і ферм колгоспу.
Це механізатори: Гладкий М,М., Коцюба М.М.,Шелін В.С., Лисий В.П.,доярки: Чорноконь Л.В.,Мельник М.С., Зальвовська М.М., Ярош М.П., шофери: Штойко М.М., свинарки: Дилин М.І., Седзюх К.Й., Щедловська М.М. та ін.
Гарних успіхів у вирощеннф цукрових буряків домоглись ланкові: Лиса О.М.- 417 ц, Мазур Л.П. – 363 ц.
Колгосп очолював Пальчин В.П.,секретарем партійної організації був Дудник В.Г.
Сільська рада
1970-1991 роки
Розвиток громадського господарства
Показники Виробництво Урожайність з 1 га Продаж с/г продукції
1981-1985 1986-1990 % 1981-1985 1986-1990 % 1981-1985 1986-1990 %
зерно 1455 1626 111 21.1 24.9 118 741 748 100
Цукр.буряк 2332 2908 124 192 249.2 129 2117 2807 132
картопля 305 443 145 69 100.8 146 147 234 159
овочі 73 92 126 23.4 6.6 28 58 122 210
плоди 70 38 54 - - - 58 292 503
М’ясо 121 62 51 - - - 115 137 119
молоко 448 268 59 - - - 434 381 87
Яйця(шт.) 25.7 25.7 100 - - - 41.6 29.1 69
Вовна (ц) 18.1 174 96 - - - 8.9 9.6 107
З 1988 року різко знизилась продуктивність ВРХ, у зв’язку з поширенням на фермах хвороби – туберкульоз. Протягом 3-х років проводиться ремонт приміщень і оновлення стада.
Показники 1981-1985 1986-1990 %
Удій на корову
Середньодобовий приріст 1648
690 1874
740 113
107
В 1990 році пройшло ро’єднання колгоспу ім..Дзержинського.Село Слобідка Охрімовецька відділилось в окремий колгосп «Прогрес»,який очолив Снігур Іван Петрович. Охрімовецький колгосп очолив Смаровоз Степан Васильович.
Особливих успіхів за час його господарювання в ксп «Нива» досягнуто не було.
На місце голови колгоспу приходили все нові і нові особи. Це: Кушнір В.І., Рибак В.В., Гаврилюк М.І., Сук В.С., Ткачук В.І., Гладкий М.М. Але ні один не зміг зробити змін в позитивну сторону.
Навпаки:знизилась врожайність усіх с/г культур, занепало тваринництво не з користю для господарства.Зміна кадрів призвела до повного занепаду господарства.
Повністю знищено господарство в 2006 році з приходом до керівництва Гамана В.Й., який став директором новоорганізованого ПОП «Анастасія».Було спродано і роздано селянам в рахунок заборгованої зарплати решту худоби, зерно, яким мали засівати поля, трактори, машини та ін.
В 2001 році пройшло повне розпаювання земель та майна колишнього колгоспу. Деякі з селян відділилися в окремі групи,щоб спільно обробляти свої частки. Але основна маса людей віддала свої земельні паї в с/г підприємство «Алмаз» . З приходом до керівництва виконавчого директора Лівацького О.О. в селі сталося відчутні зміни на краще. Було засіяно частину земель, члени господарства одержали першу довгождану заробітну плату. Люди почали вірити, що нарешті отримають роботу і життя їх ввійде в нормальне русло.
Але, як виявилося пізніше, надії їх були марні. Наприкінці 2001року керівництво «Алмазу»вирішує ввести посаду заступника директора. Новопризначеним стає Сьомко Василь Васильович. Лівацькому О.О. все частіши стали виказувати недовіру в керівництві. Весною 2002 року його звільняють від керівництва ОСПП «Алмаз» на місце директора йде Сьомко В.В. на цей час підприємство орендувало землю в селв Старі Нетеч енці. Поля засіяні пшеницею сортами 2Елітний» і « Першої репродукції». Керівництво 2Алмазу» вирішує взяти велику суму кредиту під врожай 2001 року. Це і послужило занепаду « Алмазу», тому що влітку , під час збирання врожаю ішли сильні дощі, допомоги зі сторони брати не хотіли, щоб все зробити своїми силами. Але це виявилося не під силу. Отриману виручку ледь вистачило щоб погасити кредит, Поричини цих негараздів- неправильна робота керівництва « Алмазу».
Під урожай 2003 року було оброблено і засіяно набагато менше площ.До весни 2003 року вся бухгалтерська документація передана в центральний офіс «Алмазу» м.Хмельницький. З цього вже можна було зробити висновок: керівництво «Алмазу» вирішило відмовитися від оренди даних земель. Зібравши урожай вони більше не обробляли землі. В 2004 році землі пустували, та наприкінці року стали оформляти договора оренди землі фірмою «Агро-Інвест». Представником цієї фірми в селі був Грудецький Валерій В’ячеславович. В 2005 році дана фірма обробляла і засівала землі пайовиків нашого села. Але і це було недовго, лише в 2005 році. Отримавши дохід собі, фірма відмовилася від оренди землі.
Протягом 2006-2007 років землі не оброблялися і в оренду ніхто не брав. В зв’язку з відсутністю господаря не стало і майна колгоспів колишніх. Люди, жителі Охрімовець і сусідніх сіл розкрадали,розносили хто що міг. Почали розбивати ферми, будівлі, техніку з польового стану. На цю картину було жахливо дивитися: кругом руїни!
В 2006 році створено інвентаризаційну комісію, яка оцінила все те , що залишилося від майна. Останки було спродано, а отриманий прибуток розподілили між членами спілки співвласників. Люди отримали 10% від належної їм суми. На 55% майновий пай зменшився і залишок майнового паю становит 35% від первинної суми майнового паю. В селі маса людей – безробітні. Виживають хто як може: їдуть на заробітки, тримають великі домашні господарства. В даний час (2008) на майнових паях організовано комунальне підприємство «Мир», яке має ДКУ і пилораму. Воно ледь виживає. Такі часи сьогодення в нашому селі і покращення в найближчі часи не передбачається. Це про сільське господарство.
Зате є зміни на краще в соціально- культурній сфері.
За фінансової підтримки народного депутата, нашого земляка Шпака В.Ф., обласної і районної державних адміністрацій, обласної і районної рад, було перебудовано і переобладнане приміщення нового дитсадка під школу. Проведено капітальний ремонт усіх приміщень, збудовано котельню на 30000 грн закуплено нових меблів і інвентаря. В 2006 році з колишнього панського маєтку школу переведено в нове, світле, гарне, просторе приміщення. Директор Охрімовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Дилин М.В., заступник директора – Чорноконь А.А.
Покращився розвиток села після виборів сільського голови 2006 року. На місце голови було обрано Лисого Миколу Миколайовича, секретарем – Кошову Ольгу Михайлівну.
Найбільшим досягненням і допомогою для односельчан стала завдяки Лисому М.М., а також членам кооперативу, який очолювала Лиса Н.В., газифікація сіл Охрімівні і Слобідка Охрімовецька. Спільними зусиллями людей і держави було підведено газ і в липні 2007 року - запалено голубий вогник.
За місцеві кошти було зроблено ремонт пустую чого до цих пір другого поверху адмінбудинку, куди переведено з аварійних приміщень в гарні, просторі кімнати Охрімовецьку сільську бібліотеку ( завідуюча Петрановська О.О.) і Охрімовецький ФАП(завідуюча Суркова І.Б.).На придбання м’якого інвентаря для сільської бібліотеки, районна рада ( голова Бурковський В.І.) виділила з районного бюджету 1000 грн. Таким чином в адмінбудинку розташовані : сільська рада, сільська бібліотека, ФАП, поштове відділення, магазин, молокоприймальний пункт, що є дуже зручним для охрімівчан. (2008 р.)
http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/10vinkivci.html - Віньковецький район 25 населених пунктів, 36 храмів.