Протидіємо булінгу

Шкільне цькування або шкільний булінг (англ. school bullying campaign) — загальний термін, яким означають систематичні переслідування з образами, цькуванням, упереджене ставлення у навчальному закладі. Зазвичай, термін означає переслідування серед учнів, рідше зустрічається цькування учнів вчителями, ще рідше — цькування вчителя учнями. За дослідженнями ЮНІСЕФ, з фактами шкільного булінгу в Україні мали справу 67 % дітей у віці від 11—17 років протягом останніх трьох місяців. Також, 24 % дітей стали жертвами, а 48 % з них нікому не розповідали про ці випадки. Дещо частіше за інших дітей піддаються булінгу сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі» а також діти з сімей з низьким рівнем прибутку.

ПОРЯДОК реагування на випадки булінгу (цькування) Наказ МОН України № 1646 від 28.12.2019 "Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти"

ПЛАН заходів Охрімовецького ліцею, спрямованих на запобігання та протидію булінгу в учнівському середовищі

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

Зразок заяви

Нормативна база з питання запобігання та протидії булінгу в закладах освіти

Як розпізнати булінг і що з цим робити: коментар психолога

Цькування серед дітей, або, як це прийнято називати зараз, буллінг, і його наслідки все частіше турбує батьків.

Ознаки, які можуть вказати на проблеми у дитини.

Настрій

Дитина починає вести себе інакше вдома. Якщо вона засмучена, то вона засмучена. Навряд чи вона буде вдома веселитися, не думаючи про те, що її тероризують. Зазвичай це помітно.

Психолог також зазначила, що все залежить від відносин батьків із дитиною. Зрозуміти проблему через настрій або розмову з дитиною можна лише в тому випадку, якщо відносини довірчі.

"Припустимо, якщо я розпитую дитину щодня, і вона мені активно розповідає про клас, і раптом перестає розповідати і каже при цьому, що "все нормально", ось це мене насторожить – це знак", – пояснила психолог.

Небажання йти до школи

Небажання йти до школу – це один із основних ознак буллінг, на думку психолога. При цьому, вона зазначає, що міняти школу в разі такої проблеми – не вихід.

Дивні дзвінки

"Якщо ви сидите за столом, і їй (дитині - ред.) 10 разів подзвонили, а вона нічого не каже особливо або вона мигцем глянула на повідомлення і не поспішає на нього відповідати - це питання: "Що відбувається?". І, може, має сенс у даній ситуації попросити показати повідомлення", – рекомендує Гомель.

Однак, при цьому, вона рекомендує не порушувати особисті кордони дитини без необхідності.

Синці

Так, синці можуть стати тривожним сигналом, який може допомогти прояснити ситуацію.

"Якщо з'являються синці – це питання, звідки вони", – зазначила психолог, при цьому, додавши, що потрібно бути уважним, оскільки вони можуть бути як проявом буллінгу, так і відповіддю на нього.

Зіпсовані речі

Не тільки синці можуть вказати на проблеми у дитини, а й речі, які вона начебто "втратила".

"Ознаками можуть бути зіпсовані речі, якщо дитина часто стала "втрачати" речі. Але знову ж, разово це або регулярно, прояснити ситуацію потрібно відразу, а не чекати "регулярності", – порекомендувала Гомель.

ВИЗНАЧЕННЯ ЧИННИКІВ РИЗИКУ НАСИЛЬСТВА ПРОТИ ДИТИНИ ТА РЕАГУВАННЯ НА НИХ

БУЛІНГ

Для батьків

Фізичний булінг (насильство).

Якщо ви підозрюєте, що вашу дитини піддають фізичному насильству: 1. Почніть випадкову розмову - запитайте, як справи в школі. На основі отриманих відповідей з'ясуйте у дитини, чи вів хтось себе образливо щодо неї. Намагайтеся стримувати емоції. 2. Виясніть ситуацію, що склалася з вчителем, директором, перед тим як звертатися до вищих органів. 3. Документуйте дати і час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені. 4. Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно, такі дії не дадуть результату. 5. Намагайтеся налаштуватися дитину на позитивний лад, адже потрібно жити, спілкуватися і співпрацювати далі.

Соціальний/психологічний булінг (насильство).

1. Стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням спілкуватися з однолітками, ходити до школи тощо. 2. Розмовляйте з дітьми, запитуйте, як пройшов їх день і т.п. 3. Виясніть ситуацію з вчителем, директором, перш ніж звертатися до вищих органів. 4. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» тощо. 5. Не обговорюйте поведінку вчителя у присутності дітей. Навіть якщо у Вас з’явилися якісь претензії – звертайтеся напряму. 6. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості людей. 7. Найкраще показувати «як правильно» діяти в тій чи іншій ситуації – власний приклад. Кібербулінг (насилля в Інтернеті).

Для батьків

1. Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру). 2. Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті. 3. Навчіть критично ставитися до інформації в Інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших. 4. Розкажіть про правила поведінки в мережі. В Інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників. 5. Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування Інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само. Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин: - страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми; - страх бути висміяним через буцімто незначну проблему; - страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора; - страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі. Як бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу, це є наслідком заниженої самооцінки. Боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Найкраще, що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу дорослих, або ж не реагували на негатив. В підсумку Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається булінгу підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто неприємно дошкулити комусь і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходів проти булінгу, особливо якщо насильство приймає важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію до тих пір, поки вона не вирішиться.

Для учнів.

Психологічний булінг, фізичний та кібербулінг (якщо Ви учасник, жертва або свідок) 1. Реакція. Намагайтеся завжди залишатися спокійними, реагуйте на грубість спокійно, врівноважено;  толерантно зробіть зауваження порушникові;  нагадайте про підписання КБОС і відповідальність щодо виконання його. 2. Ігнорування. Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. 3. Гумор. Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. 4. Стриманість. Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу. 5. Уникнення. Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації. 6. Не мовчати! Обговоріть такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля. В підсумку Серйозне і відповідальне ставлення до прийнятих правил - запорука безпечного та максимально комфортного співіснування учасників освітнього середовища.

Для учителів та техпрацівників.

1. Реагування. На будь-які прояви насилля – реагувати адекватно. Не бути спостерігачем: намагатися втрутитися, аби вирішити конфлікт. 2. Стриманість. Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено. 3. Не мовчати! 3.1. Обговорюйте загрозливі ситуації з учнями, з колегами, по можливості – з психологом. Це допоможе прийняти правильні рішення, вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля (якщо Ви учасник, жертва або свідок). 3.2. Повідомити про ситуацію керівництво школи. 4. Випередження. Бути активним, креативним, опрацьовувати нові методи роботи з учнями, налаштовувати дітей на позитивний та доброзичливий лад. 5. Бути прикладом. Розповідати, як діяти правильно можна безліч разів, але насправді показувати правильну модель поведінки потрібно, в першу чергу, на власному прикладі.

В підсумку

Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил. Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії. Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога. Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам. Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих. Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними. Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

ВІДВІДУВАННЯ ЗАНЯТЬ

Для батьків

1. Виконувати свої батьківські обов’язки належним чином. 2. Зробити все для того, щоб о 8:15 дитина вже була у школі і не запізнювалася. 3. Якщо трапилося так, що Ви знаєте, що дитина може запізнитися, то попередьте про це класного керівника. 4. Якщо Ви заздалегідь знаєте, що дитину потрібно залишити вдома або ж щось трапилося непередбачуване, до 8.30 год. цього ж дня потрібно обов’язково повідомити про це класного керівника (тел. дзвінок, пояснювальна записка, де вказати причину відсутності дитини). 5. Важливо: у будь-якому випадку відсутності дитини у школі – потрібно обов’язково надати медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причину відсутності на уроках класному керівнику. 6. Розуміти важливість навчального процесу. Якщо дитина систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де вона знаходиться, то, відповідно до постанови Кабінету міністрів №684, батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності

Учням

1. Приходити до школи щоденно не пізніше 8:50. 2. Якщо виникли непередбачувані обставини, і вам необхідно залишитися вдома, або ж Ви знаєте що запізнитеся, то нагадати батькам про те, що потрібно до 8:50 повідомити про це класного керівника. 3. Дотримуючись санітарно-гігієнічних норм, залишати свій верхній одяг у гардеробі. 4. Дотримуватись правил етики, культури спілкування з усіма учасниками освітнього процесу. 5. .Під час чергування по школі та в класі чітко виконувати свої доручення.

Класним керівникам 1-11 класів

1. Вчителям своєчасно записувати (після першого та останнього уроків) достовірні дані про кількість та прізвища відсутніх дітей до журналу обліку відвідування учнями закладу, класний керівник щодня по завершенню уроків контролює відвідування учнями навчальних занять, запізнення та ставить свій підпис. 2. У випадку неповідомлення батьками причини відсутності/ запізнення учня, з’ясувати її. 3. Організовувати діяльність класу на засадах партнерства, взаємоповаги та взаємодовіри. 4. Організовувати чергування учнів по школі та в класі. Провести роз’яснювальну роботу з учнями та батьками щодо обов’язків чергового учня і класу. 5. Медичні довідки та письмові пояснення щодо відсутності учнів у школі зберігати в особовій справі учня впродовж навчального року.

Вчителям

1. Толерантно ставитись до усіх учасників освітнього процесу. У разі необхідності - робити зауваження коректно. 2. Пам’ятати: будь-яке насильство, жорстоке поводження, дискримінація, булінг (цькування) у закладі освіти є неприйнятним та карається законом. 3. Здоров’язберігаюча компетентність є пріоритетною для усіх учасників освітнього процесу.

Протидіємо булінгу_

Нормативна база з питання запобігання та протидії булінгу в закладах освіти