36 річниця від дня Чорнобильської катастрофи.
Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов'їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко. 2019.
26 квітня 2022 року виповнюється 36 років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, яка вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики техногенною катастрофою.
Дуже важливо для України, для світу, для ліквідаторів та для постраждалих від Чорнобильської катастрофи пам’ятати цю сумну дату в нашій історії.
36 років минуло з моменту аварії, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти.
Це подія, яку згодом назвали трагедією ХХ століття, стала найбільшою техногенною катастрофою.
Тоді під час вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС стався великий викид радіоактивних речовин в навколишнє середовище. Сила вибуху прирівнювалася до 500 бомб — таким, які колись були скинуті на Хіросіму.
Сильне радіоактивне випромінювання вразило територію в радіусі 30 кілометрів від місця події. Однак масштаби аварії були набагато більшими.
Ця трагедія забрала життя тисяч людей, перетворила ліси й поля на зону відчуження, завдала колосальної шкоди екології Європи.
Тисячі синів та доньок України пішли тоді на боротьбу із невідомою стихією. Багатьох з них ми вже, на жаль, втратили.
Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії? Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .
Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!
І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.
Гіркі чорнобильські дзвони не змовкають вже 36 років. Ніхто не змирився з цією датою, ніхто не звикся з нею – ні в Україні, ані в цілому світі. Тривожні дзвони чорнобильської біди застерігають, нагадують.
«Не питайся, по кому б’є дзвін...», Чорнобильський дзвін б’є по тих, кого катастрофа знищила відразу, і по тих, кого знищила згодом, і по тих, кого поволі нищить досі.