ДЕНЬ ПАМЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

29 січня 1918 року. Маленька станція Крути на Чернігівщині. Бій в ім'я ідеї, в ім'я Батьківщини. Якими обкраденими виявилися ми, українці, після стількох років московського панування в Україні. Від нас вкрали, заховавши за товстенною стіною забуття нашу Історію, яка, незважаючи на час, усе ж не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця.
Понад сто років відділяють нас від того часу, та події 29 січня 1918 року живуть в душі українського народу, ятрять його серце. 
Великими були втрати. Майже 250 курсантів і студентів та 10 старшин поклали свої молоді голови на великому бойовищі. Особливо тяжкі муки випали на долю 32 студентів, які потрапили до рук сп’янілого від крові, ненависного ворога.
Більшовики катували і дико знущалися над ними. Наступного дня 28 студентів побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів заспівав “Ще не вмерла..." його підтримали інші полонені та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.
Решта - чотирьох поранених студентів відправили до Харкова на подальші допити. Так закінчився цей бій.
 Сьогодні на нашій землі війна . На території нашої держави гинуть герої,  захищаючи свою Батьківщину від сепаратистів та російських найманців. Кров мирних жителів під Волновахою та у Маріуполі на руках Московського ката. Своїми героїчним подвигами і Герої Крут, і герої Небесної Сотні і всі учасники АТО довели всьому світу, що ми сильна нація, яку  ніхто не переможе! 
Схилімо свої голова перед світлою пам’яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ в ім'я воскреслої сьогодні України.