ДЕНЬ ПАМЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Ця страшна трагедія торкнулась майже кожну українську сім’ю, можливо серед жертв голодомору були і ваші прадідусь чи прабабуся, можливо саме вони пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, додавали в їжу тирсу. І можливо саме їх… навіть все це не врятувало. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933років.Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, - це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року.

Масштабний голод в Україні почався наприкінці 1932 року.

         Липень 1932р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель. Того року урожай хліба був гарний, але надійшло розпорядження, що хліб роздали незаконно. Почали збирати з домівок усе, що знаходили. Шукали хліб усюди – розривали підлоги,печі,розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод. Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна – це було велике щастя.

 Серпень 1932р. – ухвалено так званий закон «Про 5 колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці   на полях.

Листопад 1932р.- запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян.

 Грудень 1932р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, зокрема насіннєві.

Блокада мешканців окремих територій на всієї України.

 Листопад 1932р. – в Україні запроваджують систему «чорних дощок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства.

 Січень 1933р. – заборонено виїзд за межі України і Кубані в той час переважно заселеної українцями.

Влада продовжувала вивозити зерно закордон.

         Найстрашніше почалося навесні 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду. Люди їли все, що можливо було жувати.  Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра. Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли  на візках, у кого була ще хоч якась сила. Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей.  Люди божеволіли з голоду. Почалося людоїдство. Щохвилини в Україні помирало 17 осіб, щогодини втрачали 1000  хліборобів, а щодня – майже 25 тисяч українців. Жодна війна не забрала за такий короткий час стільки людських життів. Голодомор забрав близько  12 мільйонів українців, третина із них діти.

У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.  Зі 195 країн світу актом геноциду Голодомор 1932-1933 років в Україні на міждержавному рівні, крім України, визнають 15 держав-членів ООН і держава Ватикан.

          Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.

 Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.

Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого  майбутнього.  

З метою вшанування пам’яті жертв голодомору та виховання в учнів ціннісного ставлення до держави, поваги до її історичного минулого та збереження державних традицій в Охрімовецькуому ліцеї було проведено інформаційно-просвітницькі заходи.

У шкільній бібліотеці організована виставка фотоматеріалів та публіцистичної літератури «І пам’яті свіча не згасне…».В класах пройшли години пам’яті і скорботи «Голодомор – біль душі і пам’ять серця», «1932-1933р.р.День памяті голодомору», «Ми памятаємо усіх безневинно померлих».Учні читали вірші, спогади очевидців тієї страшної трагедії, переглянули відеоролики Українського інституту національної пам’яті «Історія гідності. Голодомори», «Де б ти не був – вшануй померлих від голоду!», «Ти приніс мені яблуко», «Голодний дух». Ці виховні година запам’ятались усім завдяки емоціям суму, жалю і співпереживання, які відчувалися у кожному слові і русі її учасників. 

27 листопада у суботу на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».В цей день ми засвітимо свічки і поставимо на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів.

Україна пам’ятає!

Запалимо свічки, хвилиною мовчання

Пом’янемо всіх жертв отих страшних часів,

Коли кремлівський кат удався до знущання

Щоб знищити народ із українських сіл.

Подумай і згадай, заплющ на хвильку очі,

Побач слабких дітей, що ловлять ховрахів,

Бо немічні батьки не піднялися з ночі,

І нікому спекти оладки без муки.

Відчуй їх біль і страх… І холод у будинках,

Як їх крихкі тіла зігрітись не могли,

Який то був їм скарб – знайти якусь морквинку,

Що дивом збереглась, залишившись в землі.

СВІТЛИНИ

СВІТЛИНИ